З початком навчання значно зростає обсяг розумової праці й водночас відчутно обмежується рухова активність дітей та час їх перебування на свіжому повітрі. Фізичне виховання стає не тільки необхідною умовою всебічного розвитку особистості, а й дійовим фактором підвищення розумової та фізичної працездатності.

Рухова активність у процесі фізичного виховання забезпечує нормальний фізичний розвиток тіла, функціонування нервової системи, тренує різноманітні органи й функціональні системи людського організму, сприяє їх ефективній взаємодії. Під час занять фізичними вправами підвищується сила рухових м'язів, стає інтенсивнішим і глибшим дихання, а це значить, що в організм надходить більше кисню (від кровоносних судин до головного мозку). Оскільки кисень необхідний для клітин мозку, то це означає, що фізичні вправи позитивно впливають на розумову діяльність.

Зміст фізичного виховання студентів повинен мати ритмічний характер, за якого різні види навантаження (навчальні, тренувальні тощо) чергуються з відпочинком. Процес відновлення сил забезпечується оптимальним розпорядком дня, раціональним харчуванням, загартуванням і рядом певних оздоровчих заходів. Усе це повинно сприяти підвищенню працездатності, зниженню ризику захворювань, запобіганню перевтомі.

Тому важливим завданням ВНЗ та сім'ї є правильна організація навчального дня студентів, помірне насичення його різноманітними фізичними вправами (ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, ігри та розваги на перервах, заняття в спортивних секціях, самостійні заняття довільними фізичними вправами). Оптимальний режим дня в технікумі і вдома запобігає перевтомі, допомагає раціонально використовувати час.