Основні прийоми самоконтролю
Кожна людина, яка регулярно займається фізичними вправами, повинна вміти користуватися найпростішими прийомами самоконтролю. Це дає змогу правильно регулювати навантаження під час виконання фізичних вправ, дозуючи кількість тренувальних занять, їх інтенсивність.
Найпростіші прийоми самоконтролю умовно поділяють на об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних належать: спостереження за зростом, масою тіла, життєвою ємністю легень, частотою серцевих скорочень, гнучкістю, силою і витривалістю окремих м'язових груп. До суб'єктивних прийомів самоконтролю належать такі: оцінка загального самопочуття, сну, апетиту, самопочуття після фізичних навантажень та дотримання режиму дня. Дані самоконтролю бажано записувати в зошити-щоденники, щоб мати змогу їх періодично аналізувати і за потреби вносити необхідні зміни. Біль у м 'язах після перших занять фізичними вправами - цілком природна реакція на незвичне навантаження. Для фізичної перенапруги характерний біль у правому боці, слабкість, запаморочення. Заняття у цьому випадку продовжують, але інтенсивність навантаження тимчасово знижують, доки не зникне біль у м'язах (через декілька днів). Ще швидше зникне біль, якщо використовувати теплові процедури (душ, ванна) і масаж. Спостерігаючи за змінами маси тіла, ми повинні записати в щоденник, наскільки вона зменшилася в перші дні занять, а згодом збільшилася і стабілізувалася. Це відбувається внаслідок зменшення кількості жирової тканини й води в організмі та збільшення м'язової маси.
Частоту пульсу (ЧСС) вимірюють протягом 1 хв, 30 або 15 с із наступним множенням результату на 2 або 4. Що більше тренований організм, то швидше ЧСС після навантаження досягає вихідних параметрів. Оптимальним вважають навантаження, за якого ЧСС після занять досягає параметрів ЧСС перед заняттями за нетривалий час навантаження. З метою вимірювання частоти пульсу використовують пальпаторний метод на променевій або сонній артерії.
|
